Прощавання із мовою предків

[akatsija]

Це не ввічливе питання
І такий же коментар.
Я у стані здивування -
Не людина я, а твар.

Ви звертаєтесь до мене
Із проханням. Я мовчу.
Не тому, що я скажений.
То лиш сором втікачу.

Усього лиш запитали
Чи не буду добрим я.
А у відповідь плутала
В голові думок змія.

І тому, як мене кличуть,
Я лякаюсь і зникаю.
Бо на відповідь кигичуть,
Не змовкають, викликають.

Що на це мені промовить.
Мова в мене ще невміла.
Зрозуміють? Хто встановить?
Прощавання продзвеніло.

Хто питав? Ось тобі слово.
Не питай, не зрозумієш.
Я людина - не корова.
Я не те, про що ти мрієш.

Я не те, що думки твої
Уявляють із мене.
Я - особа. Як засвоїш,
То й звертайся до мене.

--
А.Кац и Я