Президент, як факір на три тисячі шістсот секунд

[akatsija]

Піти кудись и дуже вчасно -
То не ганьба, а лиш талант.
Чому ж словами так сучасно
Сучить собі, хто не гарант?

Хто обіцяв червоні стрічки
Не перетнути аніяк.
А потім, як його притисли,
Волав "не лох я, не дурак".

Чому йому, такому дурню,
Обрання дурнів на посади
Потішило, додало щастю,
И довело до зла, до зради?

Чому той, вголос хто волав
За дурня на гетьманське місце,
Про себе думає, що він
Відповідати стане після?

Після чого? Як хмара дзвінко
Блискавкою усе запалить?
Або тоді, коли негідник
У пастку всіх людей заманить?

Обрали дурня. Шо ж тепер.
Або його гуртом терпіти,
Або гуртом його в костер -
Полум'я лише запалити.

А можна й потерпіти. Довго.
Хоч якось там, та може буть.
Іще чотири таких роки -
І попередником назвуть.

--
А.Кац и Я